Люба та ще вісім юних інвалідів, у тому числі лауреат акції «Гордість країни-2006» дівчина-«русалочка» Наташа Ніколенко, поїдуть до США, де їм безкоштовно зроблять сучасні протези, за допомогою яких можна навіть грати в баскетбол.
– Коли Любочка Машлевська подарувала мені свою картину, я був вражений, адже цій дівчині ампутували праву кисть і пальці на лівій руці! – говорить генеральний директор Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» Юрій Гладуш. – Повісив її роботу у своєму кабінеті. Разом з фотографією майже чорних рук дівчини. Знімок зроблено одразу після того, як важка недуга – системна червона вовчанка – зруйнував судини на руках Люби. Через це й довелося частково ампутувати кінцівки...
«ПРОКИДАЮСЯ І БАЧУ: РУКИ В МЕНЕ СТАЛИ КОЛЬОРУ БАКЛАЖАНА – МАЙЖЕ ЧОРНІ!»
Генеральний директор «ОХМАТДИТУ» Юрій Гладуш показує нам картину, на якій хрестиком вишита жінка в античному вбранні і вази з квітами.
– Картина має потужну позитивну ауру, я це відчуваю фізично, – говорить він. – Часом сильно втомлююся, адже щодня зіштовхуюся з горем: приходять батьки важкохворих дітей, з ними потрібно поговорити, заспокоїти... Це віднімає душевні сили. Буває, наприкінці дня погано себе почуваю, але варто лише прикласти руку до Любиної вишивки, як втома проходить! Показував картину гостям, наприклад, дружині Президента Катерине Ющенко. Благодійний фонд «Україна 3000», який вона очолює, надає велику допомогу нашій лікарні. Зараз у нього з’явилася можливість відправити дітей-інвалідів до США, де їм зроблять сучасні протези. Ми порекомендували включити в групу кількох пацієнтів «ОХМАТДИТУ», у тому числі Любу Машлевську. Любі вже 20 років, але ми продовжуємо її лікувати. Я думаю, криміналу в цьому немає. Адже дівчина виросла на наших очах.
З Любою та її мамою Юлією Іванівною кореспонденти «Фактів» зустрілися у лікарняній палаті. Дівчина закінчувала вишивати портрет Тараса Шевченка, який їй замовив голова Килійської районної держадміністрації в Одеській області.
Ми спостерігали, як Люба акуратно встромляє голку в колошу, потім затискає між рук нитку і цілиться нею у вушко. «Я спеціально купую для дочки голки з великими вушками, у неї проблеми не тільки з руками, а й із зором», – пояснює мама дівчини.
У Юлії Іванівни Люба – третя дитина. Старші сини здорові, у них свої родини.
- Вовчанка в дочки проявилася у дев’ять років, – розповідає Юлія Іванівна. – Почалися ходіння по лікарях, прийом ліків... Люба не хотіла пропускати школу, але через хворобу навесні і восени, у періоди загострення, доводилося лягати до лікарні або лікуватися вдома. Вчителі приходили до нас.
Фатальний приступ вовчанки, у результаті якого Любі довелося ампутувати кисть правої руки і пальці на лівій, стався три роки тому. Тоді через загострення хвороби її в черговий раз помістили в «ОХМАТДИТ». Руки у дівчини стемніли в лікарняній палаті.
– Це відбулося зненацька, – згадує Люба Машлевська. – Я вже два тижні лежала в лікарні. І ось, прокидаюся вночі, причому не від болю, начебто просто так. Дивлюся, а руки в мене стали кольору баклажана – майже чорні! Розбудила сусідку по палаті, вона побігла до медсестри... Незабаром прийшов хірург, подивився на мої руки і дав команду: «Негайно в реанімацію!» Цілодобово лежала під крапельницею, але лікарі одразу сказали, що руки я втратила. І дійсно, через тиждень ампутували пальці на правій руці, потім – на лівій. Потім довелося відрізати всю праву кисть. Могло бути й гірше. Врятувало те, що лікарі з Інституту хірургії і трансплантології, яких запросили для консультації, виділили мені безкоштовно дуже дорогий препарат алпростан.
– Хвороба, на яку страждає Люба Машлевська, руйнує дрібні судини обличчя, кінцівок, внутрішніх органів, – говорить Юрій Гладуш. – Якщо недуга вражає серце або легені, людина вмирає менш ніж за добу!
– Коли з дочкою сталося таке нещастя, я була вдома, у селі Трудовому Одеської області, – розповідає Юлія Іванівна. – На душі, пам’ятаю, було тривожно, начебто серце відчувало: з Любою щось станеться. Дізнавшись, що вона потрапила до реанімації, кинула всі справи – і до Києва. Знадобилися гроші на ліки, а звідки вони в мене? Живу на одну пенсію. Добре, хоч мій брат Андрій допомагає як може. А в синів такої можливості немає, вони самі ледве кінці з кінцями зводять. Діти зі школи в Трудовому ходили по будинках, збирали гроші для Люби, вчителі їздили на підприємства... Я стала стукатися в усі двері з проханням про допомогу, у благодійні організації зверталася, редакції газет. Але, зізнатися, відгукнулися деякі. Головне, що лікарі «ОХМАТДИТУ» зробили все можливе, аби врятувати Любу. Низький уклін цим людям! Я молилася Богу, щоб він допоміг нам. І він мене почув.
НАГОРОДУ НАТАШІ НІКОЛЕНКО ВРУЧИЛА ДРУЖИНА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ КАТЕРИНА ЮЩЕНКО
Після операції Люба півроку просиділа вдома. Соромилася виходити на вулицю, показуватися одноліткам. Кінець її самітництву поклали однокласники – заявилися в гості гучною компанією. Для Люби це було, як ковток свіжого повітря: друзі співпереживають їй, люблять, підтримують.
– І я пішла на заняття, – говорить дівчина. – Хоча, якщо чесно, перші дні в школі непросто було пережити. Ти в центрі уваги, усі розглядають твої руки. Згодом всі звикли до того, що я така. Навіть запрошували на дискотеки. Я ходила, але майже не танцювала, більше дивилася, як танцюють інші. Зараз нікого з однокласників у селі не залишилося, поступили вчитися. Хто до Ізмаїла, хто до Одеси. Отже спілкуватися з ними вдається хіба що на канікулах, та й те в основному по телефону. Більшу частину часу проводжу вдома. Вишила вже близько 40 картин. Найближчі мої подруги – лікарі, медсестри і нянечки «ОХМАТДИТУ». З ними ділюся особистим, їм можу і поплакатися...
З осені життя Люби стане насиченішим: дівчина буде заочно вчитися на психолога і вчителя української мови та літератури в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. А перед початком занять ще й в Америці встигне побувати.
– У серпні-вересні ми плануємо відправити до США дев’ять дітей-інвалідів, які потребують протезування верхніх кінцівок, – повідомив нам представник фонду «Україна 3000» Тарас Ткачук.
До групи включені дві повнолітні дівчини – Люба Машлевська і вихованка Дніпропетровського дитячого будинку для інвалідів Наташа Ніколенко, в якої з народження неправильно сформовані руки, а ноги переплетені за спиною, як хвіст русалки... Після серії операцій, проведених українськими лікарями, дівчина вчиться сидіти і стояти.
Нагадаємо, у 2006 році 19-річна Наташа стала лауреатом акції «Гордість країни», заснованої газетою «Факти», «Новим каналом» і Фондом Віктора Пінчука. Дівчина чудово малює і вишиває, тримаючи або олівець, або голку з ниткою в... зубах! Нагороду на сцені столичного Театру імені Івана Франко їй вручила Катерина Ющенко.
– Ідея організувати поїздку виникла під час візиту до України заступника держсекретаря США Поли Добрянскі, – продовжує Тарас Ткачук. – Вона запропонувала прийняти за рахунок американської сторони групу дитяти-чорнобильців. Але в ході обговорення дійшли до думки, що краще привезти до США дітей-інвалідів з небагатих родин і зробити їм сучасні протези. Виявилося, вони настільки досконалі, що за їхньої допомоги люди навіть у баскетбол грають! Ми хочемо, щоб наші медики переймали передовий досвід, тому в США дітей супроводжуватимуть молоді лікарі, які володіють англійською, з різних областей України.
– У скільки обійдеться цей захід?
– Чесно кажучи, поки не знаю. Усі витрати бере на себе американська сторона. Але сума чимала. Протезування одного пацієнта коштує тисячі доларів. Квиток в одну сторону з фіксованою датою вильоту – понад дві тисячі доларів, з відкритою датою – п’ять-шість тисяч.
«ДИВІТЬСЯ, Я НАВІТЬ ПИСАТИ НАВЧИЛАСЯ!»
– Готуюся до поїздки, вже й картину для Катерини Ющенко вишила, – каже Люба Машлевська. - Але що на ній зображене – поки секрет. Після повернення з Америки нам організують зустріч із Катериною Михайлівною, тоді й вручу подарунок. Є люди, які купують у мене вишивки. Підприємець із Києва Алла Горбунова, яка стала моїм ангелом-хоронителем, організує виставки моїх робіт. Отримані гроші відкладаю на поїздку. Хоч нам і сказали, що все безкоштовно, хочеться мати копієчку за душею, щоб купити сувеніри близьким людям.
- Дивіться, я і писати навчилася: беру ручку кистю лівої руки, – продовжує дівчина і старанно виводить на папері: «Машлевська Любов Гуріївна». – Бачу, у вас диктофон – я собі такий куплю. Адже записувати за викладачами в університеті навряд чи встигну... І ще: мікрохірург «ОХМАТДИТУ» Володимир Фидельський обіцяв провести ще одну операцію на кисті лівої руки, розділити те, що залишилося від пальців. Тоді в мене будуть пальчики! Хоч і коротенькі, але свої...
Ігор ОСИПЧУК, «Факти»
наступна
